РОЗВИТОК

Психотерапія: власний досвід. Сеанс №1

Sp0G5rBsCMU

ПСИХОАНАЛІЗ І ДУБ

Яка доля у дерева? Йому належить рости. Якщо дубу природою закладено вирости на 10 м, а у нього це не вийшло через перешкоди, на цьому місці утворюється горб.

Так і з людьми. Перешкод для нашого зростання тільки два: зовнішні і внутрішні. Щоб розібратися з внутрішніми перешкодами я і звернулася до психолога.

Найскладнішим було зізнатися собі, що у мене є психологічні проблеми, які я, не дивлячись на свої знання в цій області, не можу вирішити сама.

В кінці минулого літа, я з сумом зазначала зниження інтересу до раніше приємних занять. Спочатку мені стало нудно розчісуватися, а незабаром мити голову взагалі. Частенько перед сном згадувала, що сьогодні геть забула поїсти.

Втупившись у стелю о п’ятій ранку, була впевнена, що романтизм від зустрічі світанків сильно перебільшений.

Пізніше я дізналася, що втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, зниження апетиту і безсоння – це одні з перших ознак початку клінічної депресії.

Я щиро сподівалася, що відпустка в Іспанії допоможе повернути колишню пристрасть до життя і внутрішню радість, але цього не сталося. По поверненню з Барселони, я прямо на Львівському вокзалі стала шукати психолога.

«Tе, що ти шукаєш, теж шукає тебе».

Спочатку я звернулася до друзів і колег. Я попросила їх поділитися контактами знайомих психологів. І тут я зіткнулася з їх туманним розумінням того, хто ж такий психолог і що таке психологія взагалі.

Хтось поділився телефоном гомеопата, хтось розповів про доленосний сеанс у знайомого астролога, хтось порадив хіроманта, аргументуючи це тим, що результат нашого життя вже давно відомий по лініях долоні.

Але, на відміну від них, я вже була теоретично підкована в питаннях психології. Я з глибокою повагою ставилася до теорій Фрейда, Юнга і Адлера, керуючись їх книгами навіть поставила собі перший діагноз.

«Обережно! Самоаналіз може бути шкідливим для вашого здоров’я».

Мені залишалося тільки посміхнутися у відповідь на їх пропозицію піти до хіроманта і продовжувати пошуки класичного психоаналітика в Гуглі. Там я знайшла місцеву клініку і в телефонному режимі описала свої проблеми.

Спогади важкого дитинства: скандали, бійки двох емоційно нестабільних батьків, переслідують мене до сих пір і я почала зриватися на близьких людях, які не мають жодного відношення до тих давніх подій. Зі справжніми учасниками конфлікту немає можливості вирішувати проблеми в дорослому житті, так як тато помер від СНІДу, а з мамою ми дуже рідко спілкуємося.

Мене направили до психолога, яка спеціалізується на проблемах дитинства. Зізнаюся, що мене спочатку збентежило, що я стану пацієнтом жінки. Свого психолога я бачила літнім і сивочолим чоловіком а-ля Зигмунд Фрейд за часів розквіту кар’єри. Мені не хотілося, щоб жінка-психолог надмірно «емоціонувала» і жаліла.

СЕАНС ​​№1: ПРОЛИВНИЙ

Всі мої страхи розвіялися після першого ж сеансу. Переді мною постала доглянута жінка років 40-45, зі спокійним мудрим поглядом. Вона сиділа в своєму кріслі, як на троні. На її потужному дубовому столі панував ідеальний порядок і стояла рамка для фотографій. Сімейне фото?, – вирішила я… Ні, в ній була фотографія Фрейда!

Цікаво, щоб він сказав про те, що я згадую його втретє?

Після витріщання на портрет кумира, я розслабилася, вирішивши, що переді мною представник класичного психоаналізу, який не попросить з порога назвати свій знак зодіаку, зате поцікавиться якістю мого сну і його сюжетами.

Чехов казав, що лікар повинен бути ясним розумово, чистим морально і охайним фізично. Після року терапії, додам, що в моїх очах професіонал виглядає так:

1. Не дає прямі поради, а направляє пацієнта до власного пошуку виходу з обговорюваної ситуації.
2. Відкрито говорить про свою некомпетентність в питаннях, які йому невідомі.
3. Охоче ​​вдається до допомоги і консультацій колег. Направляє пацієнта до колеги, якщо він більш компетентний в даній проблемі.
4. Не гарантує 100% одужання, але обіцяє зробити все можливе зі свого боку для допомоги.
5. Постійно вчиться: багато читає, відвідує спеціалізовані тренінги та лекції.
6. Пропонує психологічну підтримку в режимі телефону або інтернету, поза сеансів.
7. Напрацьовує власні методики. Доповнює класичне вчення власними висновками.
8. Не наполягає на виконанні його вимог, без детального пояснення їхнього змісту.
9. Зацікавлений у якнайшвидшому одужанні пацієнта. Психотерапія процес тривалий, але тим не менш, вона не повинна тривати все життя.
10. Робить зрозумілими методи, якими впливає на вас або якими пропонує вам скористатися поза кабінетом.

До речі, повертаючись до першого сеансу, про який я збиралася вам розповісти, зазначу, що він пройшов видовищно. Я все ще не розумію, чому проревіла 50 хвилин поспіль. Дамбу прорвало. Приголомшеному психологу залишалося тільки змиритися з цією повінню і періодично підкидати туди паперові серветки.

Пам’ятаю, що ще тоді задумалася про те, чому сеанс класичної психотерапії триває не більше не менше, ніж 50 хвилин. Я намагалася знайти якесь наукове пояснення. Відразу подумала, що це може бути пов’язано зі здатністю мозку втрачати концентрацію через 45-50 хвилин наполегливого ​​розумового процесу. Але вірна відповідь виявилася дуже прозаїчною. Вищезгаданий містер Фрейд дуже часто переїжджав з місця на місце, бо орендоване житло не відповідало його запитам. Одного разу він з сім’єю зупинився в будинку, де не виявилося другого “чорного” виходу з його кабінету і це означало, що пацієнтові, що покидає сеанс, довелося б зіткнутися в коридорі з новим пацієнтом, який тільки прямує на сеанс. Здавалося б, звичайна побутова незручність, але турботливий психоаналітик не міг допустити подібних зустрічей.

По-перше, багато пацієнтів не хотіли розповідати про те, що ходять до терапевта. У ті часи до психоаналізу ставилися скептично й упереджено. А по-друге, вже тоді Фрейд прийшов до однієї зі своїх приголомшливих теорій “психологічного перенесення” і знав, що пацієнти дуже часто переносять почуття до свого батька або матері на свого психотерапевта і не потерплять, якщо у їх уявного батька з’являться інші “діти- конкуренти”.

Відтепер, кмітливий Зигмунд почав практикувати 50 хвилинні сеанси. Як і раніше призначав “круглий” час для зустрічі з пацієнтами: о 10:00, о 11:00 і т.д., закінчував сеанс через 50 хвилин. Таким чином, у нинішнього пацієнта з’являлося цілих 10 хвилин, щоб безпечно покинути будинок, не зіткнувшись з новим, який відвідає доктора, тільки через 10 хвилин.

“Якщо ти маєш намір об’їхати весь світ в пошуках гуру, знайдеш його в сусідньому будинку”.

Після першого сеансу ми прийшли до висновку, що при моєму істеричному стані, необхідно не менше трьох сеансів на тиждень, щоб нормалізувати настрій. Пізніше можна буде поговорити про їх скорочення до двох.

Зараз пригадую, що після такого емоційного струсу я захворіла, почалося запалення горла, проголошення кожного слова вимагало зусиль. Але я, як підготовлений пацієнт, розуміла, що це захворювання психосоматичне і не скасовувала сеанси, не дивлячись на фізичну млявість.

“Якщо після бесіди з психотерапевтом хворому не стало гірше, то це не психотерапевт”.

СЕАНС №2: НАДРИВНИЙ 

Далі буде…

Photo: Olena D

Тобі також може сподобатись

3 Коментарі

  • Відповідь
    Анастасія
    05/11/2016 в 9:07 pm

    Хочу читати далі!

  • Відповідь
    Олена
    05/11/2016 в 9:57 pm

    Тебе,наверное,очень непросто писать об этом.Я очень рада,что ты нашла человека,способного тебе по-настоящему помочь.

  • Відповідь
    Катерина
    06/11/2016 в 5:53 pm

    Дякую велике за твій допис. Зо твою сміливість і щирість. В мене теж є схожий досвід. І дуже цінно, що ти ділишся своїм!

  • Залишити коментар